Нормативно-правова база щодо національно-патріотичного виховання

• ЛИСТ МОН УКРАЇНИ ВІД 16.08.2019 № 1/9-523 "ПРО НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ У ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ У 2019/2020 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ" Посилання на лист: wym-1574168920726

• Указ Президента Про "Стратегію національно-патріотичного виховання" від 18 травня 2019 року №268 Посилання на указ: wym-1574169443240

• Лист МОН України №1/9-66 від 05.02.2016 "Щодо вшанування подвигу учасників Революції гідності й увічнення пам`яті Героїв Небесної Сотні"
• Кабінетом Мністрів України затверджено план заходів щодо національно-патріотичного виховання молоді на 2016 рік
• Указ Президента України №580/2015 "Про стратегію національно-патріотичного виховання дітей і молоді на 2016-2020 роки"
• Про відзначення у 2015 рокі Дня захисника України
• Указ Президента України від 12.01.2015 №5/2015 "Стратегія сталого розвитку - 2020"
• Указ Президента України №334/2015 "Про заходи щодо поліпшення національно-патріотичного виховання дітей та молоді"
• Наказ МОНУ №582 від 28.05.2015 "Про схвалення концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді"
• Закон України "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років"
• Указ Президента України від 14.10.2014 №806/2014 "Про День Захисника України"
• Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання Державної символіки в навчальних закладах України

Засідання "Батьківської школи"

"Виховуємо маленького громадянина"

«Мета виховання полягає в тому,

щоб розкрити серце дитини для гуманності,

а розум – для правди, щоб виховувати патріотів,

у свідомості яких ідея особистого добра

тісно пов’язана з ідеєю добра для всіх людей.»

Гельвецій

Найбільше щастя і радість у житті – це діти. Їх веселий сміх, життєрадісні обличчя, повсякденні відкриття, безпосередність і цікаві очі не можуть не зворушити душу. Заради них ми готові на все. Але скільки треба мудрості, сили, любові, щирості, терпіння і доброти вкласти в їхні серця, щоб діти виросли справжніми людьми. Адже від того, якими ми їх виховаємо, чому навчимо, залежить не тільки їхнє майбутнє, а і майбутнє усієї країни. Тому так важливо сьогодні приділяти увагу активному вихованню дітей. Там де виховання відкладають «до кращих часів» і починають вирішувати інші, важливіші, як здається, питання, ці кращі часи не настають ніколи. Виховання – це саме життя, а життя «на потім» відкласти не можна.

Дитинство – найважливіший, самобутній і неповторний період у становленні особистості. Саме в дитячі роки людина потребує найбільшої уваги та захисту. Від ставлення до дітей, розуміння їхніх проблем, інтересів та потреб залежить як доля кожної дитини, так і розвиток суспільства.

Ми прагнемо до суспільства успішних, творчих людей, тому метою діяльності справжнього педагога є виховання Благородної Людини, Благородної Особистості, Благородного Громадянина.

Не зашкодити! Не загубити! Не втратити! Відродити! Ось головна змістовна лінія, що повинна проходити через педагогічну діяльність батьків.

Ми живемо у час глобальних суспільних змін, глибокого осмислення життя. Сьогодні спостерігається яскраво виражена відсутність високих життєвих ідеалів. Тому особливої актуальності набуває завдання виховати маленького громадянина на засадах моральності, духовності, історико – національних особливостей.

Маленькі громадяни України.. Виховання громадянських якостей у дошкільнят передбачено «Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні». Так, одним із показників життєвої компетентності дошкільника є формування комплексу уявлень дитини про держави, народи, нації, суспільство, як узагальнені категорії, розуміння себе громадянином. Дитина повинна вміти вільно володіти такими поняттями, як назва держави, розуміти, що Україна – це її рідна країна, знати столицю, великі міста, знати символіку держави, шанувати традиції рідного краю.

Проблема громадянського виховання дошкільників переростає у проблему громадянського виховання нації, яка з кожним днем набуває все більшої актуальності.

Організовуючи діяльність дитячого колективу відповідно до нормативно-правових документів, що сьогодні діють в освітньому просторі, переконуюсь, що всі компоненти духовної та матеріальної культури українського народу є серцевиною національного виховання.

Народ із покоління в покоління передає свій соціальний досвід, своє духовне багатство, своє історичне надбання.

Щоб діти стали справжніми громадянами, творцем своєї долі, необхідно, аби вони міцно засвоїли духовність, культуру рідного народу, глибоко перейнялись його національним духом, способом мислення і буття. Ми виховуємо у дошкільнят почуття патріотизму саме на засадах українського народознавства, краєзнавства, завдяки чому у дітей формується національна свідомість, належність до рідної землі, народу, духовної єдності поколінь та культурної спадщини.

Виховання любові до рідного краю, до рідної культури, до рідного міста, до рідної мови – це першочергові завдання.

Але як виховати цю любов? Вона починається з малого – любові до своєї сім’ї, до свого дому, до своєї вулиці, свого мікрорайону. Постійно розширюючись, ця любов до рідного переходить в любов до держави, її історії, її минулого і сучасного, а потім до всього людства.

Розроблені і проведені з дітьми години спілкування, бесіди: «Стежки в минуле нашого міста», свята народознавчого характеру «Невичерпне джерело народної мудрості», де діти мали можливість ознайомитися з історією українського народу та його звичаям.

Важливою ланкою у системі виховної роботи є взаємодія вихователя з батьками дітей. Переконана в тому, що єдність виховних впливів закладів освіти і сім’ї не лише гарантує розумну спрямованість виховного процесу, а і збільшує його силу, його можливості. Співпраця з батьками, взаємна доброзичливість і повага – шлях до успіху.

Сьогодні зростає інтерес до джерел народної мудрості, до витоків національної культури.

«Хто забуває минуле – той не вартий майбутнього».