ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА
Однією із форм навчання дітей з особливими освітніми потребами є нова, але визнана в багатьох країнах світу інклюзивна форма освіти, яка забезпечує безумовне право кожної дитини навчатися в загальноосвітньому закладі за місцем проживання із забезпеченням усіх необхідних для цього умов.
В Україні модель інклюзивної освіти почала набувати значення переважно за ініціативи громадських організацій. Тому, проблема інклюзивного навчання, що передбачає подолання існуючих стереотипів щодо навчання дітей із різними порушеннями психофізичного розвитку з їхніми здоровими однолітками та необхідність розробки механізмів впровадження базової Концепції розвитку інклюзивного навчання в Україні у відповідності до основних міжнародних документів набуває досить важливого значення.
Метою роботи
є аналіз концептуальних положень та принципів інклюзивної освіти, а також результатів втілення моделі інклюзивного навчання в дошкільній освіті. Отже, основною метою сучасної освіти є максимальна (наскільки це можливо) соціалізація дітей з вадами психофізичного розвитку. Останнім часом питання інклюзивної освіти набувають вагомої значущості, зокрема дошкільної, як першооснови.
Основні принципи інклюзивної освіти:
♦всі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними;
♦ заклади мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх вихованців шляхом узгодження різних видів і темпів навчання;
♦ забезпечення якісної освіти для всіх шляхом розробки відповідних навчальних планів, застосування організаційних заходів, розробки стратегії викладання, використання ресурсів і партнерських зв'язків зі своїми громадами;
♦ діти з особливими освітніми потребами мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання.
Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей - всі діти є цінними й активними членами суспільства. Навчання в інклюзивних освітніх закладах є корисним як для дітей з особливими освітніми потребами, так і для інших дітей, членів суспільства в цілому. Взаємодія з іншими дітьми сприяє когнітивному мовному, соціальному та емоційному розвиткові дітей з особливими потребами. При цьому діти з типовим рівнем розвитку демонструють моделі поведінки дітям з особливими освітніми потребами і мотивують розвитку та цілеспрямованого використання нових знань і вмінь. Завдяки взаємодії діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися відмінностей, вони стають більш чуйними, готовими до взаємодопомоги.
Нормативно – правове забезпечення інклюзивної освіти
- Правові аспекти щодо освіти дітей з інвалідністю містяться в Конституції України ст..53, Законах України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про охорону дитинства» та інших.
- Закон України «Про освіту» у статті 3 передбачає, що «Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин. Це право забезпечується: розгалуженою мережею навчальних закладів, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти...».
- Наказ Міністерства освіти і науки України від 01.10.2010 № 912 «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивної освіти».
- Постанова Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 № 872 «Про затвердження порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах»
Компетентність педагогів як запорука ефективності інклюзивної освіти
Для здійснення ефективного виховного та навчального процесу, створення необхідного розвиваючого середовища дітям з особливими потребами, у загальноосвітніх навчальних закладах має здійснюватися спеціальна підготовка педагогічного персоналу. Наказом Міністерства освіти і науки України «Про створення умов щодо забезпечення права на освіту осіб з інвалідністю» від 2 грудня 2005 р. № 691 передбачено включення у навчальні плани вищих навчальних закладів III – IV рівня акредитації, що готують фахівців за напрямом «Педагогічна освіта», дисципліни «Основи колекційної педагогіки», яка й забезпечить професійну готовність до інклюзивної освіти. Досвід інших країн переконливо доводить, що для тих фахівців, які вже працюють у навчальних закладах, ефективними шляхами такої підготовки є курси підвищення кваліфікації, теоретичні та практичні семінари, тренінги.
Змістом такої освіти мають бути основи колекційної педагогіки і психології з певними методичними аспектами.
Зокрема, вихователі мають бути компетентними у таких питаннях:
- підходи держави і суспільства до організації освіти дітей, які мають вади психофізичного розвитку;
- основні поняття колекційної педагогіки і спеціальної психології; особливості і закономірності розвитку різних категорій осіб з психофізичними вадами;
- комплексне психолого – педагогічне вивчення дітей;
- диференційовані та індивідуальні механізми і прийоми дошкільного колекційного навчання і виховання кожної із категорій дітей;
- зміст та методи з родинами вихованців.
З метою реалізації інклюзивної освіти вихователі повинні вміти:
- здійснювати моніторінг розвитку дітей, що мають труднощі у засвоєнні знань, різних видів діяльності та адекватно оцінювати причини, якими спричинено ці труднощі;
- своєчасно виявляти відхилення у розвитку дошкільників та під керівництвом колекційного педагога брати участь у здійсненні правильного психолого – педагогічного супроводу дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку;
- здійснювати індивідуальний та диференцьований підхід до вихованців з вадами психофізичного розвитку;
- формувати готовність здорових дошкільників до позитивної спільної взаємодії з однолітками, що потребують корекції психофізичного розвитку;
- проводити роботу з батьками щодо надання їм правильної інформації про осіб з порушеннями психофізичного розвитку.